Пій XII – “Хайриетіс аквас” та невтомні спортсмени Христа: серце Марії та маріологія до Конклаву

Папа Пій XII та його маріологічне вчення

Поза величними догматичними енцикліками *Munificentissimus Deus* (1950) та *Ad Caeli Reginam* (1954), а також пасторальним документом *Le Pelerinage de Lourdes* (1957), Папа Пій XII опублікував інші енцикли з сильним маріологічним змістом: *Invicti Athletae Christi* (1957) про святого Андрія Боболу, *Haurietis Aquas* (1956) про Святе Серце Ісуса, та буллу *Ineffabilis Deus* (1954), яка відкрила Маріанський рік. Ці документи складають найбільш систематичне маріологічне вчення понтифікату перед Другим Ватиканським Собором.

Період правління:

– Понтифікат: 1939-1958

Енцикли під аналізом:

– *Haurietis Aquas* (1956) | *Invicti Athletae Christi* (1957)

Тема:

– Серце Марії як модель для святих.

*Haurietis Aquas* (15 травня 1956): Серце Ісуса та Серце Марії

Енцикліка *Haurietis Aquas*, що означає “Висушіть води з джерел Спасителя” (Jr 12, 3), відзначала першу стодолітню від часу, коли Папа Пій IX (1856) розширив святкування Святої Таємниці Святого Серця Ісуса для всієї Католицької Церкви. Хоча вона присвячена переважно Серцю Христовому, у ній є значна частина, присвячена Серцю Марії, як доповненню до Серця Христа:> “Серце Ісуса та Серце Марії, як два тісно пов’язані серця, є одним серцем, одним відчуттям, однією вчителькою, однією близькістю, що поширює любов. Хоча нескінченне Серце Христа височить над усіма створіннями, Серце Марії було першим серцем творіння, яке «вдихнуло» Святого Духа, першим серцем, яке «запалило» любов Христа у світі, першим серцем, яке «відчутло» біль Христа разом з Христом.”У цьому документі Пій XII підкреслює невід’ємний зв’язок між вшануванням Святого Серця Ісуса та Серця Марії, показуючи, що вони нерозривно пов’язані.

Відданість двом серцям

Енцикліка *Haurietis Aquas* поєднує теологічно дві відданості – Святому Серцю Ісуса та Непорочному Серцю Марії, демонструючи їхню невід’ємну взаємозалежність. Католицька Церква шанує обидва Серця як єдину відданість у двох вимірах: божественно-людському (Христос) та людсько-маріанському (Марія як співучасниця Серця Христа).

*Invicti Athletae Christi* (16 травня 1957): Святий Андрій Бобола та Марія

Енцикліка про святого Андрія Боболу, польського мученика XVII століття (канонізований у 1938 році), містить роздуми про Марію як модель для святих-мучеників. Марія була “некровним мучеником” через з’єднання на хресті з Сином, і тому вона є моделлю для всіх мучеників.

Синтез маріологічного вчення Пія XII

Понтифікат Пія XII (1939-1958) вважається однією з золотих епох маріологічного богослов’я. За 19 років свого правління він опублікував:– 17 енциклік та булл – 20 папських послань – 4 пасторальних документиЦі тексти охоплюють широкий спектр тем, пов’язаних з Марією, і представляють глибоке та систематичне вчення про її роль у спасінні.

• 1942: Посвячення світу Непорочному Серцю Марії (радіопередача 31 жовтня)
• 1944: Свято Непорочного Серця Марії розширено до універсальної Церкви
• 1945: Bendito Quinquagesimo Anno, 50 років від смерті святого Йоанна Боско
• 1947: Meditator Dei, енцикліка про літургію з маріанською секцією
• 1950: Munificentissimus Deus, догматичне визначення Внесення Діви Марії до Небес
• 1952: Посвячення Росії Непорочному Серцю
• 1953: Fulgens Corona, енцикліка з нагоди 100-річчя Непорочного Зачаття
• 1954: Ad Caeli Reginam, визначення про царську гідність Марії, Маріанський рік
• 1956: Haurietis Aquas, Серце Ісуса та Серце Марії
• 1957: Invicti Athletae Christi, Le Pelerinage de Lourdes, 100-річчя Лурдського явища

Вплив на Другий Ватиканський Собор

Хоча Папа Пій XII помер за чотири роки до відкриття Собору (1962), його маріанське вчення надало суттєву теологічну основу для розділу VIII документа Lumen Gentium. Визначення царської гідності, Внесення та теологія двох Сердець будуть безпосередньо використані Отцями Собору під час розробки маріології Собору.

Додаткове читання

Маріологія | Munificentissimus Deus | Ad Caeli Reginam | Лурдський паломництво (1957) | Lumen Gentium, розділ VIII